Упрощенная HTML-версия
18
Управління якістю /
/ № 11 (23) листопад 2019
Людмила Іщенко,
кандидат ветеринарних
наук, завідувач науково-
дослідного відділу
молекулярно-біологічних
досліджень Української
лабораторії якості
і безпеки продукції
ГМО в Україні
:
нормативно-правове поле
щодо обігу та методів
виявлення
У нормативно-правовому полі /
/ Генетично модифіковані культури
Основною відмінніс
тю ГМ-рослини від
її традиційного ана
лога є присутність
в її геномі трансген
ної вставки,
що призводить
до синтезу протеїну,
який і визначатиме
нову ознаку.
Тетяна
Колесникова,
завідувач науково-
дослідного відділу
Української лабораторії
якості і безпеки продукції
Одним із перспективних напрямків збільшення продовольчого
забезпечення є вирощування біотехнологічних культур, оскільки
превалююча їхня кількість спрямована на отримання більшого
обсягу врожаю за несприятливих умов (ГМ-культури стійкі до по-
сухи), а окремі із них можуть покращувати споживчі властивості
традиційної культури, наприклад, «золотий рис» здатний синтезу-
вати бета-каротин.
Крім ГМ-рослин, ведуться роботи зі створення й інших орга-
нізмів (ГМ-тварин та ГМ-мікроорганізмів).
Однак від початку створення ГМ-рослини стали предметом су-
перечок щодо ризиків для здоров’я, сільського господарства
та довкілля як у наукових колах, так і у суспільстві загалом.
ДОВІДКА
Відповідно до Директиви ЄС 2001/18/EC генетично
модифіковані організми (ГМО) – це будь-які організ-
ми, генетичний матеріал яких змінений за допомогою
штучних прийомів переносу генів, якого не відбува-
ються в природному середовищі за звичайних умов
близькоспорідненого схрещування або природної
рекомбінації.
КОМЕНТАР ЕКСПЕРТА
Варто зазначити, що ГМ-рослини є майже ідеальною
сферою застосування принципу обережності тільки
через те, що для їхнього створення використані нові
технології. Тому у переважній більшості від створення
і до комерціалізації біотехнологічні культури підда-
ються всебічному контролющодо їхньої безпечності.